Центр «Довір’я», м.Іванків

«Дивитися на людину через призму «лінії сили»»:
американський досвід для постраждалих громад

13-14 травня Центр «Довір’я» приймав з робочим візитом представників «FOCCUS» («Друзі чорнобильських центрів у США») Мону Везоу – викладача психіатрії у школі соціальної роботи м.Медісон, штат Вісконсин, та Донну Ультейг – члена Правління організації «FOCCUS», практикуючого психіатра.

Американські психіатри приїхали в Україну, щоб допомогти громадам постраждалих від Чорнобильської катастрофи регіонів у збереженні психічного здоров’я та поділитися своїм багаторічним досвідом в області серйозних психічних захворювань. Обидві мають за плечима близько 40 років професійної діяльності, тож повчитися було чому. Мона та Донна працювали по два дні у кожному з п’яти центрів соціально-психологічної реабілітації, і кожен центр намагався спланувати робочу програму з найбільшою користю для громади.

 У перший день візиту до Іванкова американські волонтери провели тренінг для психіатрів, наркологів та психологів Центральної районної лікарні та Центру «Довіря», а також надали індивідуальні консультації матерям, що мають дітей з психічними захворюваннями. Другого дня ознайомилися з системою роботи Сукачівського психо-неврологічного будинку-інтернату та провели тренінг для медичного персоналу закладу.  

Американські спеціалісти цікавилися системою лікування психічних хворих в Україні та в Іванківському районі зокрема, динамікою захворюваності після Чорнобильської аварії, програмами фінансування, системою підтримки сімей, де є хворі, ставленням суспільства до цих людей. В свою чергу розповіли про підходи до лікування людей з психічними захворюваннями у США, зі спеціалістами поділилися найбільш ефективними методиками лікування, результатами досліджень американських вчених.Високо оцінили американські спеціалісти роботу Сукачівського будинку-інтернату, очолюваного талановитим керівником М.А.Варельджаном. Вони назвали тип цього закладу «маленькою комуною», де пацієнти проживають, частково ведучи своє натуральне господарство (сад, город, квітники), по можливості виконуючи певні обов’язки, допомагаючи персоналу (прати, прасувати, прибирати), займаючись рукоділлям та виготовленням картин з підручного матеріалу. Гості було просто вражені майстерно вишитими хрестиком рушниками, скатертинами, вишитими бісером іконами - все це роботи жінок, які проживають у інтернаті.

 «Це дуже важливо – спиратися на сильні сторони пацієнта» - зазначали американки. У США дуже популярною є «модель сили», методика, яка довела свою ефективність у роботі з психічнохворими. Вона полягає в тому, що при лікуванні захворювань опора робиться на сильні сторони пацієнта, що допомагає не зациклюватися на проблемі, а використовувати позитивні моменти ситуації та людини: навички, таланти і вміння (вміє співати, малює чи вміє сам одягатися); позитивні моменти в оточенні людини (має сім’ю, будинок, друзів, гроші, фізичне здоров’я); інтереси та прагнення (вивчити мову, навчитися грати на гітарі тощо). Слід дивитися на людину через призму «лінії сили», використовуючи її прагнення досягти певної мети, спираючись на сильні сторони, вибудовувати програму соціалізації пацієнта. Між іншим, ця формула ефективно «працює» й по відношенню до здорових людей.

У ході дводенного обміну досвідом було поставлено чимало запитань і отримано досить змістовних відповідей. Кожен спеціаліст, який брав участь у спілкуванні з американськими колегами збагатився новими знаннями, зарубіжним досвідом, ідеями щодо своєї професійної діяльності та співпраці з суміжними спеціалістами.

Людмила Шелест,
заступник директора Центру «Довір’я».

 Картини Василя Скопича відображають буття і думки людей,
які пережили Чорнобиль

Близько місяця відвідувачі Центру «Довір’я» мали можливість споглядати картини нашого славетного земляка, самобутнього художника Василя Платоновича Скопича. Відкриття виставки приурочили до дня Чорнобильської трагедії, і експозиція була присвячена нашому постраждалому краю: його красі, болю, минулому і сьогоденню.

Картини з першого чорнобильського циклу, написані після катастрофи, відображали події 1986 року та почуття людей, що залишилися жити на поряд з колючим дротом. Рядом картин був представлений другий чорнобильський цикл митця «Зірка Полин», у яких в алегорично-символічному стилі відображені різні аспекти життя людей на враженій радіацією землі. Кожна картина цього циклу - то засторога від необдуманих дій у часи стрімкого науково-технічного прогресу: “Ученість, добром не підкута, то зло є прелюте”. Серед останніх робіт - творчо розроблена ще одна, завжди актуальна, тема - сумісність у людині поряд з позитивними рисами зла, ненависті, заздрості, підлості, шахрайства… Тут філософська алегорія виходить на перший план ще більше. Гранично насичений колір, максимально символічне зображення і глибокий зміст кожної картини роблять сьогоднішню творчість Скопича багатозначною і зовсім не легко сприйнятною, що ще більше посилює підсвідоме прагнення глядача вникнути в суть кожного сюжету, притягуючи до себе неординарністю думок і поглядів автора. Починаєш розуміти: прийоми наївного мистецтва (так геніально використовувані відомими митцями), не є чисто декоративними елементами, - це метод образного відображення внутрішнього світу людини.

Крім наших земляків, які вже давно захоплюються талантом художника, експозиція вразила своєю неординарністю й багатьох столичних та закордонних гостей. Серед них представники Європарламенту, гості з Франції, США. Неабияку цікавість до творчості Скопича виявив французький режисер Бруно Бусоголь, який забажав особисто познайомитися та поспілкуватися з художником. Можливо, він ще приїде до України, щоб зняти документальний фільм про співця знедоленого краю.

Байдужим, поспішним поглядом по цих творах не ковзнеш: хоч-не-хоч, а замислишся, намагаючись зрозуміти. Саме цим і притягує творчість Василя Скопича. Проте всі ми чекаємо тих часів і тих картин, де веселковими барвами розквітатиме добро і благополуччя, мудрість і достаток, краса і любов. Саме таким є новий цикл, розпочатий художником у 2010 році. Можливо, це інтуїція, яка добре розвинена у творчих особистостей, підказує автору, що саме таким стане найближчим часом наше життя?

Людмила Шелест,
заступник директора Центру «Довір’я».

на тему «Модель системи комплексного життєзабезпечення населення в зоні радіоактивного забруднення» відбувся в Іванківському ЦСПР. Метою зібрання стало висвітлення проблем Іванківського району, пов’язаних з наслідками Чорнобильської катастрофи. Доповідачами виступили голова Іванківської РДА Леляк О.І., голова координаційного і аналітичного Центру «Екологія і здоров’я» Бандажевський Ю.І., депутат Європарламенту Мішель Рівазі, в.о.головного лікаря Іванківської ЦРЛ Кадун О.М.

Серед багато численних проблем найбільшого в Україні району, який безпосередньо межує з 30 км зоною відчуження проблема здоров’я постраждалих в результаті Чорнобильської катастрофи є приорітетною. Стан медичного забезпечення жителів району викликав жваве обговорення присутніх та надію на будівництво сучасного медичного комплексу. Адже, як зазначалося в зверненні депутатів Іванківської районної ради до Європейського парламенту, доповідях виступаючих кількість населення, яке визнано хворими за результатами медичних оглядів, невпинно зростає. За період з 1986 по 2009 рік показник поширеності раку щитовидної залози серед населення району зріс у 40 разів, в той час як до аварії на ЧАЕС дане захворювання не реєструвалося. Кожен дев’ятий житель району визнаний інвалідом. У структурі причин інвалідності на першому місці - злоякісні новоутворення; на другому-хвороби серцево-судинної системи. Особливої уваги викликає стан здоров’я дітей, з яких 85% визнано хворими. В той же час система охорони здоров’я перебуває в надто критичному стані: ні інфраструктура, ні фінансове, ні матеріально-технічне, ні кадрове забезпечення не відповідають реальними потребам населення. Лише будівництво сучасного лікувального закладу здатне вирішити дану проблему.

Чорнобиль… До 24-річниці аварії на Чорнобильській АЕС вчитель біології Іванківської ЗОШ №1 Тарасенко Оксана Петрівна провела урок-пам”яті “Ймення зорі Чорнобиль для учні 8, 10 класів. На урок були запрошені Данильченко Євген Миколайович – ліквідатор, Головач Олександр Миколайович – старший лейтенант служби цивільного захисту Іванківського району, Гаркуша Ольга Вікторівна – практичний психолог Центру “Довір”я”.

Урок розпочався “Реквієм” Моцарта, поетичними рядками про Чорнобиль, спогадами про події 26 квітня 1986 року. Згадали тих, хто загинув, приборкуючи ядерну стихію, - пожежників. Присутні вшанували їх хвилиною мовчання. В екстремальних умовах люди працювали, не рахуючись ні з чим. Без відпочинку, не маючи відповідного спорядження, ризикуючи здоров”ям і життям, військові йшли на виконання поставлених завдань не під страхом кари за невиконання наказу, а із усвідомленням відповідальності за долі мільйонів наших людей.

Олександр Миколайович розповів про стан Чорнобильської АЕС, про роботи, які там проводяться та про роботу пожежної частини.

Ольга Гаркуша розповіла про добрих, по-дитячому чистих душею людей, які ще у 1987 році повернулися у свої домівки і не хочуть покидати своїх рідних місць, справжніх патріотів, яких називають “самопоселенці”.

Урок завершився пересторогою: “Тож схаменіться, люди! Залиште хоч щось своїм нащадкам. Збережіть нашу, може єдину, животворну у Всесвіті планету!”

Практичний психолог Ольга Гаркуша