Центр «Довір’я», м.Іванків

Давні партнерські стосунки поєднують Іванківський центр розвитку громади та ДЗ «Український спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» МОЗ. За роки співпраці понад тисячу юних жителів Іванківщини пройшли обстеження та оздоровлення в цьому закладі. Всім відомо, що сьогодні лікування потребує значних фінансових витрат. Але цього не можна сказати про ДЗ УСДРЗН, адже обстеження, лікування, дієтичне 5-ти разове харчування тут безкоштовні. Покращення стану здоров’я сприяє і чудова природа Пущі-Водиці.

Спостерігаючи позитивні зміни в стані здоров”я дітей після оздоровлення в диспансері, батьки часто просять повторно направити їхню дитину в Пущу-Водицю. А це і є найвищою оцінкою роботи колективу ДЗ «Український спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» і батьківської відповідальності за здоров’я своєї дитини. Тим часом, статистичні дані щорічних диспансеризацій переконливо свідчать про зменшення кількості дітей визнаних здоровими. В структурі поширеності захворювань у дітей - хвороби органів дихання, травлення, ендокринної та нервової систем. Ці показники вищі загально обласних і мають тенденцію до збільшення. То чому всім іншим батькам не скористатися можливістю комплексного обстеження дитини, щоб бути впевненим в її здоров’ї?

До Міжнародного дня боротьби з тютюнопалінням у центрі «Довір”я» з прикордонниками ВПС «Іванків» була проведена інформаційна зустріч «Обійми тютюнового змія». Учасники прослухали відеолекцію професора Жданова, обговорили, що куріння викликає нікотинову залежність і небезпечне для здоров’я. Внаслідок чого зробили висновок - якщо не почав курити, то і не пробуй, якщо куриш, негайно покинь!

«Дивитися на людину через призму «лінії сили»»:
американський досвід для постраждалих громад

13-14 травня Центр «Довір’я» приймав з робочим візитом представників «FOCCUS» («Друзі чорнобильських центрів у США») Мону Везоу – викладача психіатрії у школі соціальної роботи м.Медісон, штат Вісконсин, та Донну Ультейг – члена Правління організації «FOCCUS», практикуючого психіатра.

Американські психіатри приїхали в Україну, щоб допомогти громадам постраждалих від Чорнобильської катастрофи регіонів у збереженні психічного здоров’я та поділитися своїм багаторічним досвідом в області серйозних психічних захворювань. Обидві мають за плечима близько 40 років професійної діяльності, тож повчитися було чому. Мона та Донна працювали по два дні у кожному з п’яти центрів соціально-психологічної реабілітації, і кожен центр намагався спланувати робочу програму з найбільшою користю для громади.

 У перший день візиту до Іванкова американські волонтери провели тренінг для психіатрів, наркологів та психологів Центральної районної лікарні та Центру «Довіря», а також надали індивідуальні консультації матерям, що мають дітей з психічними захворюваннями. Другого дня ознайомилися з системою роботи Сукачівського психо-неврологічного будинку-інтернату та провели тренінг для медичного персоналу закладу.  

Американські спеціалісти цікавилися системою лікування психічних хворих в Україні та в Іванківському районі зокрема, динамікою захворюваності після Чорнобильської аварії, програмами фінансування, системою підтримки сімей, де є хворі, ставленням суспільства до цих людей. В свою чергу розповіли про підходи до лікування людей з психічними захворюваннями у США, зі спеціалістами поділилися найбільш ефективними методиками лікування, результатами досліджень американських вчених.Високо оцінили американські спеціалісти роботу Сукачівського будинку-інтернату, очолюваного талановитим керівником М.А.Варельджаном. Вони назвали тип цього закладу «маленькою комуною», де пацієнти проживають, частково ведучи своє натуральне господарство (сад, город, квітники), по можливості виконуючи певні обов’язки, допомагаючи персоналу (прати, прасувати, прибирати), займаючись рукоділлям та виготовленням картин з підручного матеріалу. Гості було просто вражені майстерно вишитими хрестиком рушниками, скатертинами, вишитими бісером іконами - все це роботи жінок, які проживають у інтернаті.

 «Це дуже важливо – спиратися на сильні сторони пацієнта» - зазначали американки. У США дуже популярною є «модель сили», методика, яка довела свою ефективність у роботі з психічнохворими. Вона полягає в тому, що при лікуванні захворювань опора робиться на сильні сторони пацієнта, що допомагає не зациклюватися на проблемі, а використовувати позитивні моменти ситуації та людини: навички, таланти і вміння (вміє співати, малює чи вміє сам одягатися); позитивні моменти в оточенні людини (має сім’ю, будинок, друзів, гроші, фізичне здоров’я); інтереси та прагнення (вивчити мову, навчитися грати на гітарі тощо). Слід дивитися на людину через призму «лінії сили», використовуючи її прагнення досягти певної мети, спираючись на сильні сторони, вибудовувати програму соціалізації пацієнта. Між іншим, ця формула ефективно «працює» й по відношенню до здорових людей.

У ході дводенного обміну досвідом було поставлено чимало запитань і отримано досить змістовних відповідей. Кожен спеціаліст, який брав участь у спілкуванні з американськими колегами збагатився новими знаннями, зарубіжним досвідом, ідеями щодо своєї професійної діяльності та співпраці з суміжними спеціалістами.

Людмила Шелест,
заступник директора Центру «Довір’я».

«Психологічна допомога жертвам екологічних катастроф»

Тренінг для практичних психологів під такою назвою пройшов у Центрі «Довір’я» в кінці квітня. Провела його досвідчений американський психолог, викладач Університету Департаменту психології Маямі (Флоріда, США), доктор психологічних наук Роселін Дж.Сміт.

Приїхавши в Україну в рамках міжнародної програми «Відкритий світ», доктор Сміт цікавилася, де може ознайомитися з роботою психологів і обрала саме наш Центр, так як специфіка діяльності установи полягає у наданні допомоги населенню, яке знаходиться у безпосередній близькості від Чорнобильської АЕС, у зоні екологічного лиха. Роселін спеціалізується на наданні допомоги жертвам екологічних катастроф. Останнє місце, де вона надавала екстрену психологічну допомогу, - Гаїті, де Роселін працювала з жертвами одного з наймасштабніших землетрусів. Також доктор Сміт працює з жінками, яким поставлено діагноз «рак»; вона є радником у Правлінні недержавної організації «Жінки поза раком», надає безпосередню психологічну підтримку жінкам та членам їх сімей. Роселін приїхала разом зі своїм чоловіком Роєм, який у всьому її підтримує і є при цьому успішним юристом. Подружня пара має великий досвід роботи у сфері благодійної діяльності у різних куточках нашої планети, діяльності недержавних організацій, співпраці з державними та приватними структурами.

Роселін Дж.Сміт разом зі своєю колегою Гердою Ніклас, професором Університету Департаменту психології Маямі, розробили програму з реабілітації населення, яке постраждало від екологічної катастрофи. Наукова праця неодноразово перевірена на практиці і основними моментами Роселін залюбки поділилася з психологами Центру.

Розповівши про свої методи роботи та ознайомившись з діяльністю Центру, доктор Сміт відмітила: «Ваш центр – це унікальний світовий досвід. У світі є спеціалісти, які навчені надавати допомогу на стадії гострого стресу, одразу після катастрофи. Є психоаналітики, які спеціалізуються на роботі з постраждалим населенням, коли люди залишилися в проблемі, але загальна увага до них зменшилася, і люди відчувають розчарування. Вам же доводиться працювати на межі між стадією апатії та наступною стадією – реконструкції, коли населення починає самоорганізовуватися, прикладати зусиль для покращення ситуації, хоча вплив екологічного лиха продовжується у більш слабкій формі. Ви – унікальні спеціалісти і світова спільнота повинна вивчати і використовувати ваш досвід. Ви і все постраждале населення повинно пам’ятати, що за етапом реконструкції слідує етап стабільності, який у більшості випадків виводить вас на рівень навіть вищий, ніж був до катастрофи».

Знання, отримані під час тренінгу, є дуже корисними для практичних психологів, і будуть застосовані у роботі з населенням, що проживає в зоні екологічного лиха. Висловлюємо щиру вдячність Роселін Дж.Сміт й сподіваємося на подальшу співпрацю.

Людмила Шелест,
заступник директора Центру «Довір’я»

 Картини Василя Скопича відображають буття і думки людей,
які пережили Чорнобиль

Близько місяця відвідувачі Центру «Довір’я» мали можливість споглядати картини нашого славетного земляка, самобутнього художника Василя Платоновича Скопича. Відкриття виставки приурочили до дня Чорнобильської трагедії, і експозиція була присвячена нашому постраждалому краю: його красі, болю, минулому і сьогоденню.

Картини з першого чорнобильського циклу, написані після катастрофи, відображали події 1986 року та почуття людей, що залишилися жити на поряд з колючим дротом. Рядом картин був представлений другий чорнобильський цикл митця «Зірка Полин», у яких в алегорично-символічному стилі відображені різні аспекти життя людей на враженій радіацією землі. Кожна картина цього циклу - то засторога від необдуманих дій у часи стрімкого науково-технічного прогресу: “Ученість, добром не підкута, то зло є прелюте”. Серед останніх робіт - творчо розроблена ще одна, завжди актуальна, тема - сумісність у людині поряд з позитивними рисами зла, ненависті, заздрості, підлості, шахрайства… Тут філософська алегорія виходить на перший план ще більше. Гранично насичений колір, максимально символічне зображення і глибокий зміст кожної картини роблять сьогоднішню творчість Скопича багатозначною і зовсім не легко сприйнятною, що ще більше посилює підсвідоме прагнення глядача вникнути в суть кожного сюжету, притягуючи до себе неординарністю думок і поглядів автора. Починаєш розуміти: прийоми наївного мистецтва (так геніально використовувані відомими митцями), не є чисто декоративними елементами, - це метод образного відображення внутрішнього світу людини.

Крім наших земляків, які вже давно захоплюються талантом художника, експозиція вразила своєю неординарністю й багатьох столичних та закордонних гостей. Серед них представники Європарламенту, гості з Франції, США. Неабияку цікавість до творчості Скопича виявив французький режисер Бруно Бусоголь, який забажав особисто познайомитися та поспілкуватися з художником. Можливо, він ще приїде до України, щоб зняти документальний фільм про співця знедоленого краю.

Байдужим, поспішним поглядом по цих творах не ковзнеш: хоч-не-хоч, а замислишся, намагаючись зрозуміти. Саме цим і притягує творчість Василя Скопича. Проте всі ми чекаємо тих часів і тих картин, де веселковими барвами розквітатиме добро і благополуччя, мудрість і достаток, краса і любов. Саме таким є новий цикл, розпочатий художником у 2010 році. Можливо, це інтуїція, яка добре розвинена у творчих особистостей, підказує автору, що саме таким стане найближчим часом наше життя?

Людмила Шелест,
заступник директора Центру «Довір’я».