І навчання, і відпочинок…

Дітям з родин ветеранів АТО/ООС «Школа виживання» добре знайома. Вона не перший рік функціонує на базі центру «Довір’я».

Спочатку до занять долучалася молодь з громадської організації «Моноліт», згодом учасники бойових дій стали незмінними наставниками молодших школярів та підлітків.

Кожне заняття – це новий напрямок отримання знань від Євгенія Вереса, Костянтина Шаповалова, Василя Прояви, Олександра Жержерунова та інших бійців, які воювали на сході України.

За планом роботи Ірини Струпової – організатора та відповідальної за «Школу виживання», в серпні заняття проводилось на лоні природи. Було обрано один із мальовничих куточків району – Київське водосховище, – поряд ліс, дика природа. Кращого місця для занять та відпочинку не знайти.

Цього разу наставниками були ветерани Сергій Марченко, Олексій Вегера, Олександр Жержерунов. Допомагали їм представники родин учасників АТО Тетяна Зайченко, Леся Кулаженко та я.

Для дітей перебування поза межами домівки в наметах та без батьків було вперше. Стурбованість виїздом та поставленими завданнями далася взнаки. Першого дня організаційно-навчальний процес проводили дорослі: орієнтування в лісі, облаштування вогнища, встановлення наметів, подолання різноманітних перешкод, надання першої медичної допомоги – це далеко не весь перелік того, чим займалися діти. Допоміг і буклет, підготовлений в ЦСПР «Якщо ви заблукали в лісі».

Наступний день був більш відповідальним, тому що відбулася зміна ролей – дорослі стали дітьми. Вся відповідальність лягла на плечі школярів – накладали джгути, проводили старших по лісових хащах, обробляли уявні рани, готували їсти, тощо. Як нагорода до «солдатської» каші та юшки була курка, запечена в кавуні. Більшість цю страву пробували вперше, а вона по-справжньому була смачною.

 Емоції переповнювали. Перехоплювало подих від нічного зорепаду, навіть вода в морі ставала теплішою, не дивлячись на те, що в наш виїзд ночі були досить холодними. Пригадую, як Сергій, батько мого Богдана, розповідав про будні на сході України, а син в свою чергу відповідав «- До цього треба готуватися змалку». Вже тоді відчувала синову готовність та безпосередню відповідальність. І ось тут, з однолітками, він демонстрував справжню виправку та самостійність.

За два дні ми встигли багато – і вчилися, і відпочивали: каталися на човні, купалися та засмагали.

Ветерани, які нам допомагали, вирішили як традицію започаткувати сімейний відпочинок, адже це так згуртовує!

Добре що в нас є такий центр, який опікується бійцями, а його спеціаліст Ірина Струпова – гарний організатор.

Наталія Любиш

google.com bobrdobr.ru del.icio.us technorati.com linkstore.ru news2.ru rumarkz.ru memori.ru moemesto.ru

You may also like...