Діти учасників АТО таборували в Карпатах

В Яремче на базі санаторію «Карпати» стартувала особлива зміна: 48 дітей загиблих учасників АТО, поранених, інвалідів, померлих після повернення з війни, багатодітних родин ветеранів. Табір організовано громадською організацією «Ініціатива Е+» та Посольством Чеської республіки в Україні при підтримці ГС «Федерація громадських організацій учасників АТО Київщини». Чотирьом дітям з Іванкова теж пощастило провести частину канікул в Карпатах, досягти незвіданих вершин, наповнитися незабутніми враженнями, знайти нових друзів.

«Не було жодної вільної хвилини, – розповідає Вікторія Руденко, – з ранку до вечора активності змінювали одна одну. Не встигли приїхати, познайомитися, поселитися – одразу пішли в гори, піднялися на Долину кохання, з якої, як на долоні, видно все Яремче. Йти було важко, але це було того варте. Природа дивувала нас своєю красою та величчю».

«Щоранку – зарядка, явка обов’язкова, – продовжують Захар та Ілля Олійники. – Після сніданку – басейн: плавання, стрибки, пірнання… Шкода тільки, що всього одну годину в день. Щодня – похід». Найбільше Захару запам’ятався підйом до водоспаду: відкривався неймовірний краєвид і повітря було надзвичайно чистим і свіжим. А ось Іллі сподобалося підкорення вершин: скелі Довбуша та гора Маковиця (985 м) – перше сходження і перша вершина! 12-13 км для старшої групи та 9 км для малюків. Величні ліси та багато великих каменів, які нагадували силуети різних істот.

Саме в таборі Владислав Сингаєвський відкрив для себе гончарство: «Ми виготовляли глечики та тарілки, які потім самі ж розмальовували фарбами. Іншого разу ліпили іграшкових котиків, а потім ми самі прикрашали їх, як нам хотілося. Це було дуже цікаво, час ліплення пролетів швидко, кожен був зайнятий своїм виробом».

«Одного дня після сніданку ми поїхали в Буковель, – продовжує Вікторія. – Там дійсно дуже гарно, так, як показують по телевізору! До речі, нас охороняв спеціально навчений поліцейський собака Шах. Він був дуже розумний, але разом з тим дуже веселий та добрий і любив погратися. Кілька разів до нас в гості приїздили атовці: Володимир привіз з собою справжнього розвідувального дрона і ми його запускали в повітря. Іншим разом інший атовець співав нам гарні пісні під гітару».

Ще піднімалися до водоспаду Гук, висота якого – 16 м. Спочатку хвилин сорок їхали автобусом, потім пішки 5 кілометрів. Дорога була пряма, тому цей похід діти розцінили як один з найлегших. Справжнім випробуванням стала екологічна босонога стежка на Ведмежу гору: босими ногами проходили по гострому та гладкому камінню, по піску, корі, шишкам та пружному дереву. І більшість з дітей його достойно витримала. Перед останнім днем, коли всі достатньо натренувалися ходити в гори, піднялися на Говерлу. Цей підйом був дуже важким, але всі впоралися і були цим надзвичайно задоволені.


Було безліч вражень, цікавих заходів та зустрічей. Інтернету майже не було, тож була нагода насолодитися реальним світом і живим спілкуванням. Кожен знайшов нових друзів, всі гарно потоваришували, повертатися дуже не хотілося.

У враженнях дітей домінує слово дуже: «Нам дуже сподобався табір, ми будемо дуже сумувати за всіма своїми друзями, ми б дуже хотіли повернутися до табору та побачити всіх своїх друзів та вожатих. Дякуємо за незабутній відпочинок!»

google.com bobrdobr.ru del.icio.us technorati.com linkstore.ru news2.ru rumarkz.ru memori.ru moemesto.ru

You may also like...