«Хай служить людям»

Нещодавно до нашого центру зайшла молода тендітна жіночка з двома чималими пакетами в руках. Вона представилася соціальним робітником терцентру соціальної допомоги і дорогою до своїх підопічних зайшла до нас запитати, чи надаємо ми гуманітарну допомогу у вигляді одягу. Марія Голубікова (саме так звали працівницю) розповіла, що вона обслуговує 12 самотніх людей літнього віку. Щонайменше двічі на тиждень вона відвідує кожного з підопічних, приносить продукти, купує ліки, допомагає по дому, намагається реагувати на всі потреби, що виникають у цих людей. Ось і сьогодні, навантажена пакетами з продуктами, Марія зайшла з прагненням допомогти одній з найстарших підопічних – Антоніні Кузьмівні Андрієнко, яка незабаром святкуватиме свій 90-літній ювілей. З непідробною теплотою розповідала Марія про жінку, як про члена своєї родини. Повідала, що Антоніна Кузьмівна – інвалід і пересувається з допомогою візка: 8 років тому через серйозні проблеми з судинами їй ампутували ногу, а потім ще й 2 пальці на іншій нозі. Крім цього має багато інших проблем зі здоров’ям, які в такому віці стають невід’ємними супутниками. Обслуговувати себе без сторонньої допомоги вже не може, більшість часу проводить у ліжку. Чоловік помер 5 років тому, а сини вже й самі не мають здоров’я. Саме для неї Марія шукала певний одяг чи постільну білизну.

На жаль, на момент звернення ми не змогли допомогти Марії, так як Центр не займається збором чи розповсюдженням гуманітарної допомоги, не має банку одягу. Проте розповідь не залишила нас байдужими. Ми записали контакти працівниці і пообіцяли перепитати по співробітниках та знайомих, можливо, хтось має одяг необхідного розміру, який вже не використовується. Пройшло трохи часу і необхідні речі таки знайшлися. Ми вдячні небайдужим людям Олені Данильченко та Катерині Сташенко, які відгукнулися на цю життєву історію і передали два пакунки одягу зі словами: «Хай служить людям».

Цього ж дня всі речі були завезені за адресою. Зранку йшов сильний сніг, проте коли ми приїхали, стежка була чистенько підметена. Невеличкі сліди на снігу до рогу хати говорили про те, що хтось перевіряв показники газового лічильника. То господарювала Марія, яку й застали ми в хаті біля Антоніни Кузьмівни. Познайомилися, поспілкувалися, поговорили про життя. Речі літня жінка прийняла зі сльозами на очах і словами безмежної вдячності. Дуже дякувала і передавала побажання здоров’я тим, хто про неї потурбувався. Жалілася на здоров’я, на немічну старість, ображалася на свою неспроможність дбати про себе та оселю. Але дякувала долі, що в неї є Марія: «Вона мені, як доня». А ще перепитувала, чи ходила вона вже до сусідки Тетяни, яку теж доглядає. Це, мабуть, та підопічна, про яку Марія згадувала при нашій першій зустрічі, якій вже 101 рік, але яка сама ще в хаті господарює і читає без окулярів!

Прощаючись, Марія сказала: «Ви знаєте, в мене є дитячі речі, з яких мої син та донечка вже виросли, можливо, комусь потрібно. Можна, я вам їх принесу, а ви знайдете їм господаря: хай служать людям».

Людмила Шелест, заступник директора

google.com bobrdobr.ru del.icio.us technorati.com linkstore.ru news2.ru rumarkz.ru memori.ru moemesto.ru

You may also like...