Твої люди, Полісся

СЕРЦЕ МАТЕРІ БОЛИТЬ ЗА СИНА…

З-поміж семи дітей – трьох дочок і чотирьох синів Олени Євгенівни Гановської, яка проживаєу Федорівці, Ярослав був п’ятим. І рідні, й друзі про нього кажуть, що завжди відрізнявся спокійним характером, бажанням допомогти старшим, потурбуватися про менших, мав пристрасть до малювання і безмежний політ фантазії…

Після закінчення райцентрівської школи він пішов служити в армію (троє його братів – хто менший, а хтостарший – у армії не служили). Кілька років у харківському спецназі Ярослава багаточому навчили: бути мужнім, сміливим, упевненим в собі. Повернувшись додому, він самотужки оволодів професією зварювальника. Працював на одному з приватних підприємств у Києві, що займалося встановленням вентиляційного обладнання, згодом знайшов роботу в Іванкові – поближче до батьків та вже своєї сім’ї – дружини й п’ятирічного синочка Богданчика.

Як тільки отримав повістку з військкомату, відразу з’явився туди. Через день його ще з кількома хлопцями відправили в учбову частину «Десна». Але й там часу на роздумування чи повторювання призабутих військових навичок не дали: за кілька днів колишній спецназівець Ярослав Федоренко уже їхав потягом на Схід України в напрямку Дебальцевого…

З сім’єю Ярослав тримає постійний зв’язок. Бо знає: батьки, брати і сестри та всі родичі хвилюються за нього. Проте ні в які подробиці воєнного життя військовослужбовець не вдається. Каже, що все в них добре, що є харчі і теплий одяг. Щоправда, признався сестрі Валі, що їхній “табір” якось згорів, а з ним і всі речі солдатів. Та невдовзі командування і волонтери привезли все потрібне…

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

За відмінне виконання службових обов’язків вже через два місяці Ярославу дали відпустку на кілька діб. Саме в ті дні до нього навідалися й спеціалісти Іванківського ЦСПР, які тепер проводять реабілітаційну роботу з військовослужбовцями-учасниками АТО: поцікавилися турботами і проблемами, запросили навідатися до них, адже колись Ярослав, його брати та сестри були активними відвідувачами Центру “Довір’я”, а Олена Євгенівна Гановська – волонтером. Він пообіцяв обов’язково прийти до них, як тільки приїде в наступну відпустку. Бо тепер хоче побути з мамою: у неї найбільше болить за нього серце. А ще – в бабусі – материної мами Валентини Олексіївни Костарєвої, яка живе в Іванкові. Від неї він і до школи ходив (бо з Федорівки було далекувато), і певний час жив, як уже подорослішав. Певно, сюди повернеться й після лужби на Сході: тепер уже бабусі потрібна його допомога…

Служба Ярослава Федоренка в рядах 11-го батальйону “Київська Русь” продовжується. І він гордиться тим, що служить українському народові, що відстоює мирне майбутнє і спокій своєї великої родини та рідної України.

Тетяна РЯБОКЛЯЧ
Фото Анни ОСИПЕНКО.

за матеріалами газети «Трибуна праці» від 01.11.2014 р. №91 (http://www.tribunapraci.com.ua/)

google.com bobrdobr.ru del.icio.us technorati.com linkstore.ru news2.ru rumarkz.ru memori.ru moemesto.ru

You may also like...