Робота з самопоселенцями

Протягом всіх років діяльності Центр «Довір’я» знаходив можливості, щоб виїздити у зону відчуження ЧАЕС і надавати інформаційну та соціально-психологічну допомогу самопоселенцям. Протягом кількох останніх років спільно з «Центром розвитку громади» втілено ряд проектів, спрямованих на покращення якості життя цієї категорії населення шляхом активізації діяльності соціальних інституцій та служб зони відчуження.

Не поодинокими є й випадки звернень «самоселів» до спеціалістів Центру. Як і всі   люди вони стикаються з проблемами та шукають шляхи їх вирішення. Як сказала Авраменко Анна Адамівна, 71-річна мешканка Чорнобиля, «Живем і думаєм за все живе, про смерть думать не хочеться». І за цією фразою постає нелегка людська доля.

 img_268.jpg

Після аварії на ЧАЕС Анні Адамівні з чоловіком пропонували житло у Катюжанці, їх умовляли виїхати, їх навіть силою пробували виселити з хати працівники міліції, та все марно. Вони не змогла залишити свою домівку, «де все своїм мозолем зроблено». Мусили переховуватися від правоохоронних органів: вдень йшли на роботу (обоє працювали в Чорнобилі), у вихідні до лісу за грибами чи ягодами, а як стемніє приходили додому. Згодом міліціянти змушені були змиритися з твердим рішенням подружжя Авраменків залишитися проживати в зоні, на своїй вулиці Миру.

Садили город, тримали невелике господарство, дровами топили хату, ходили на роботу, до церкви. На вихідні чекали дітей на гостину. Та здоров’я за роки після аварії не прибавилося. Ось уже 4 роки як немає чоловіка, а самій немає змоги навіть дрова чи картоплю до хати занести. Тож син умовив  Анну Адамівну переїхати до нього, на зиму. «А на літо, як Бог дасть здоров’я, то хотілося б знову у свою хату. Бо як же ж вона без мене…»


 

Ще за темою: