Чорнобиль в образотворчому мистецтві
Картини Василя Скопича відображають буття і думки людей,
які пережили Чорнобиль
Близько місяця відвідувачі Центру «Довір’я» мали можливість споглядати картини нашого славетного земляка, самобутнього художника Василя Платоновича Скопича. Відкриття виставки приурочили до дня Чорнобильської трагедії, і експозиція була присвячена нашому постраждалому краю: його красі, болю, минулому і сьогоденню.
Картини з першого чорнобильського циклу, написані після катастрофи, відображали події 1986 року та почуття людей, що залишилися жити на поряд з колючим дротом. Рядом картин був представлений другий чорнобильський цикл митця «Зірка Полин», у яких в алегорично-символічному стилі відображені різні аспекти життя людей на враженій радіацією землі. Кожна картина цього циклу - то засторога від необдуманих дій у часи стрімкого науково-технічного прогресу: “Ученість, добром не підкута, то зло є прелюте”. Серед останніх робіт - творчо розроблена ще одна, завжди актуальна, тема - сумісність у людині поряд з позитивними рисами зла, ненависті, заздрості, підлості, шахрайства… Тут філософська алегорія виходить на перший план ще більше. Гранично насичений колір, максимально символічне зображення і глибокий зміст кожної картини роблять сьогоднішню творчість Скопича багатозначною і зовсім не легко сприйнятною, що ще більше посилює підсвідоме прагнення глядача вникнути в суть кожного сюжету, притягуючи до себе неординарністю думок і поглядів автора. Починаєш розуміти: прийоми наївного мистецтва (так геніально використовувані відомими митцями), не є чисто декоративними елементами, - це метод образного відображення внутрішнього світу людини.
Крім наших земляків, які вже давно захоплюються талантом художника, експозиція вразила своєю неординарністю й багатьох столичних та закордонних гостей. Серед них представники Європарламенту, гості з Франції, США. Неабияку цікавість до творчості Скопича виявив французький режисер Бруно Бусоголь, який забажав особисто познайомитися та поспілкуватися з художником. Можливо, він ще приїде до України, щоб зняти документальний фільм про співця знедоленого краю.
Байдужим, поспішним поглядом по цих творах не ковзнеш: хоч-не-хоч, а замислишся, намагаючись зрозуміти. Саме цим і притягує творчість Василя Скопича. Проте всі ми чекаємо тих часів і тих картин, де веселковими барвами розквітатиме добро і благополуччя, мудрість і достаток, краса і любов. Саме таким є новий цикл, розпочатий художником у 2010 році. Можливо, це інтуїція, яка добре розвинена у творчих особистостей, підказує автору, що саме таким стане найближчим часом наше життя?
Людмила Шелест,
заступник директора Центру «Довір’я».
Додання коментаря
You must be logged in to post a comment.
